TV sat club

Коли космічний корабель наблизиться до Землі 24 вересня, він випустить капсулу зі зразками, зібраними з Бенну. На завершальному етапі епічної подорожі капсула розкриє парашут і опуститься на випробувально-тренувальний полігон Міністерства оборони в Юті, де на неї чекатиме команда OSIRIS-REx, щоб забрати зразки.

https://universemagazine.com/povernenny ... -trejleri/

У повідомленні на сайті NASA описано, як члени команди місії нещодавно змоделювали процедури, яких вони незабаром будуть дотримуватися в реальності, включаючи навігацію космічного апарата до Землі, інструктаж щодо вивільнення капсули зі зразком астероїда, спостереження за капсулою під час її прольоту крізь атмосферу, швидке вилучення зразка з землі, щоб запобігти його забрудненню з навколишнього середовища, і, нарешті, транспортування його гелікоптером до чистого приміщення.


Нікола Фокс, заступниця адміністратора Управління наукових місій NASA, заявила, що матеріал з астероїда Бенну допоможе пролити світло на формування нашої Сонячної системи 4,5 млрд років тому і, можливо, навіть на те, як зародилося життя на Землі.

Хоча повернення зразка з астероїда стане першим для NASA, цей подвиг вже двічі був здійснений двома японськими місіями, які успішно доставляли зразки з різних астероїдів у 2010 та 2020 роках відповідно.

Раніше ми повідомляли про те, як на Марс готується місія Mars Sample Return з повернення зразків, зібраних марсоходом Perseverance.

З моменту прибуття на Марс 18 лютого 2021 року рухомий робот досліджує кратер Єзеро у пошуках ознак давнього життя. Але це дивне каміння, сфотографоване 18 серпня 2023 року, стали несподіванкою.

Попри те, що нині безплідний і посушливий ландшафт Марса був наповнений водою мільярди років тому, немає жодних доказів того, що на планеті було життя, і ці зображення, безумовно, не змінюють цього факту. Натомість каміння на фото свідчить про явище парейдолії, яке грає з нашою уявою.

Парейдолія і феномен «обличчя на Марсі»
Парейдолія — це схильність мозку сприймати осмислене зображення з випадкових візуальних даних. Саме через неї ми бачимо тварин або навіть цілі сюжети у хмарах. І Марс не є винятком. Один із найвідоміших прикладів парейдолії в історії — це легендарне «обличчя на Марсі». У липні 1976 року космічний корабель NASA Viking 1 досліджував Червону планету з орбіти, роблячи знімки ландшафту. На одному з таких фото з’явилося «обличчя», схоже на величезну скульптуру, у якій проглядались ніс та рот.

Марсіанський Сфінкс

Зображення викликало чималий ажіотаж, і багато хто стверджував, що це робота розумних істот. Дебати навколо «обличчя на Марсі» тривали десятиліттями, й були навіть проведені наукові конференції для його обговорення.

Проте в 2001 році нові знімки, зроблені космічним апаратом Mars Global Surveyor, розкрили справжню природу цього утворення. Виявилося, що це була всього лише геологічна структура, яка нічим не відрізнялася від інших подібних утворень на Землі.

Вхід у печеру та інші відкриття
Наразі сучасні марсоходи продовжують робити цікаві знімки, які інколи можуть здаватися дивними. Наприклад, недавно ровер помітив камінь, що схожий на котика у позі хлібця. Або природний отвір у скелі, який здавався штучно створеним та викликав чималий ажіотаж у мережі. Однак фахівці NASA наголошують, що це, ймовірно, є результатом геологічних процесів, таких як вітер і ерозія, та не пов’язане з якоюсь давньою цивілізацією на Марсі.

Вхід на Марсі

Таким чином, хоча «акулячий плавник» і «крабові клешні» на Марсі можуть здаватися дивними, їхнє виникнення, ймовірно, має природні пояснення. Це варто розглядати як цікавий приклад парейдолії, а не як підтвердження існування марсіанського життя чи інших аномалій.

NASA продовжує досліджувати Марс та вивчати його ландшафт, і, можливо, майбутні відкриття приведуть до нових важливих висновків про історію цієї таємничої планети. Парейдолія залишається цікавим явищем, яке нагадує нам, наскільки мозок завжди готовий розглядати форми та образи, навіть там, де їх немає.

По словам Николаса Бивера, астрофизика Парижской обсерватории, редко бывает, чтобы кометы достигали своего пика видимости так скоро после обнаружения.

"Большинство из них обнаруживаются за месяцы, даже годы до того, как они проходят ближе к Солнцу", - сказал он агентству AFP.

По его словам, эта комета проходит мимо Солнца всего раз в 437 лет, что является длительным орбитальным периодом, в течение которого она проводит большую часть своего времени в замерзающей внешней части Солнечной системы.

Когда кометы приближаются к Солнцу, тепло заставляет их ледяное ядро превращаться в пыль и газ, которые образуют длинный хвост.

Солнечный свет отражается от этого хвоста, позволяя нам наблюдать кометы с Земли.

Нисимура, которая имеет научное название C/2023 P1, сблизится с Солнцем 17 сентября.

Она будет находиться на расстоянии 33 миллионов километров от Солнца, что составляет менее четверти расстояния между Землей и Солнцем, отметил Бивер.

Затем комета без вреда для себя пройдет мимо Земли на расстоянии 125 миллионов километров.

Наблюдать за кометой будет легче всего в эти субботу и воскресенье, особенно в Северном полушарии.

"Лучше всего посмотреть на небо перед восходом солнца, в северо-восточном направлении слева от Венеры, при ясном небе, свободном от загрязнений", - посоветовал Бивер.

Если позволят условия, комета может быть видна и невооруженным глазом.

Хвост кометы зеленоватый, потому что в нем содержится больше газа, чем пыли, сказал Бивер.

Массивные галактики, которые перестали образовывать звезды, являются вероятными прародителями гигантских эллиптических галактик. Учитывая, что эти объекты сформировали звезды раньше и быстрее набирали свою звездную массу, они могли бы стать ключом к улучшению нашего понимания процесса эволюции галактик.

Команда астрономов во главе с Такуми Какимото из Высшего университета перспективных исследований в Японии подтвердила обнаружение неподвижной галактики с большой массой и с красным смещением 4,53. Открытие было сделано с помощью спектрографа Keck/MOSFIRE.

Наблюдения показали, что COSMOS-1047519 имеет массу около 60 миллиардов солнечных масс и скорость звездообразования на уровне всего 10 солнечных масс в год. Звездный возраст галактики оценивается в 180 миллионов лет.

История звездообразования COSMOS-1047519 предполагает, что галактика пережила звездный взрыв при красном смещении 5,0, за которым последовало быстрое угасание с временным интервалом около 100 миллионов лет.

Таким образом, полученные результаты делают COSMOS-1047519 одной из самых молодых неподвижных галактик с красным смещением более 3,0. Полученные данные также указывают на то, что галактика находится в процессе угасания.

Зазначається, що вони пролетять повз Землю між 6 і 10 вересня.

Астероїд під назвою JA5 розміром із будинок наблизився до Землі першим – він пройшов повз планету 6 вересня на відстані 5,1 мільйона кілометрів від Землі. Уперше тіло розміром у 18 метрів спостерігали в 2021 році.

Ще три астероїди пролетять поблизу Землі 8 вересня. При чому два з ним за розмірами співмірні із літаками. Найближча відстань, на яку астероїди наблизяться до планети – понад мільйон кілометрів.

Жоден з них не має становити загрози для Землі.

Нагадаємо, у червні повз Землю пролетів гігантський небезпечний астероїд, який в разі падіння, спустошив би один з континентів.

NASA знайшла на кометі між Юпітером і Марсом воду

Галактичні магнітні поля є складними та загадковими явищами, які виявляються у всьому Всесвіті. Вони генеруються завдяки руху електропровідного матеріалу, який перетворює кінетичну енергію на магнітну за допомогою ефекту динамо. Наприклад, магнітне поле Землі створюється рухом рідини всередині нашої планети.

Галактичні магнітні поля, які проходять через галактики та оточують їх, досі лишаються загадковими, і нам потрібно розуміти їхнє походження. Відкриття магнітного поля в галактиці 9io9 може надати важливі відповіді на ці запитання.

Вчені зазначають, що галактичне магнітне поле галактики 9io9 дуже слабке у порівнянні з іншими відомими магнітними полями. Воно становить всього 500 мікрогаусів або нижче, що приблизно в 1000 разів слабше, ніж магнітне поле Землі. Це свідчить про те, що магнітне поле галактики 9io9 формувалося дуже швидко, коли вона ще перебувала у стадії зростання. Це означає, що галактичні магнітні поля мають глибокий зв’язок із матеріалом, з якого утворюються нові зорі.

На думку дослідників, інтенсивний процес формування світил, який відбувався в ранній епосі Всесвіту, може бути ключем до прискореного розвитку галактичних магнітних полів. Своєю чергою ці магнітні поля можуть впливати на подальший процес зореутворення.

Виявлення цього магнітного поля в галактиці 9io9 відкриває науковій спільноті нове вікно для вивчення внутрішньої будови галактик на ранніх стадіях їхнього розвитку. Це відкриття дає нові можливості для розуміння та дослідження магнітних полів у Всесвіті та їхньому впливу на космічну еволюцію.

Раніше ми повідомляли про те, що магнітні полюси Землі не збираються перевертатися.

За даними Індійської організації космічних досліджень (ISRO), «Вікрам» здійснив підйом на висоту 40 см над поверхнею Місяця, потім пролетів убік, знову приземлившись приблизно на відстані 30 см від свого початкового місця посадки. Ця надзвичайна маневреність апарата була зафіксована на відео, яке було опубліковане ISRO.

«Вікрам» знову здійснив м’яку посадку на Місяці!» — з радістю повідомили у ISRO. Це свідчить про великий успіх та вміння індійських космічних інженерів.

https://twitter.com/i/status/1698570774385205621
Апарат «Вікрам» здійснив цей захопливий маневр лише кілька тижнів після того, як успішно випустив на поверхню Місяця шестиколісний ровер «Праг’ян», який розпочав вивчати навколишню територію з метою знаходження ознак водяного льоду.

ISRO повідомила, що всі системи апарата функціонують нормально і безперебійно, вказуючи на великий професіоналізм індійських космічних науковців.

Це досягнення відбулося, коли апарат «Вікрам» готувався до гібернації поруч із місяцеходом. Очікується, що обидва апарати проведуть два тижні у режимі сну до сходу Сонця над Місяцем. Але 22 вересня 2023 року їхні сонячні батареї розрядяться. Тому інженери ISRO мають надію, що обидва апарати переживуть місячну ніч, де температура може падати до -170°C. Успіх цього пробудження визначить майбутнє місії «Чандраян-3».

«Сподіваємося на успішне пробудження для нового набору завдань!», — написала ISRO. В іншому випадку «Вікрам» може стати вічним місячним посольством Індії на супутнику Землі.

Тиха велетенська галактика
Вчені, які працюють із телескопом Keck I на Гавайських островах, наприкінці серпня опублікували статтю, у якій описали галактику COSMOS-1047519. Вона належить до так званого типу велетенських тихих галактик. Вони схожі на збільшені копії нашого Чумацького Шляху, але у них з якоїсь причини майже відсутнє зореутворення.

Саме такі зоряні системи розглядаються як попередники гігантських еліптичних галактик, подібних до Мессьє 87, у якій розташована перша чорна діра, зображення якої було отримане людьми. У подібних системах практично відсутнє зореутворення через те, що вони колись втратили весь свій газ, але як це сталося — для вчених лишається загадкою, адже вважається, що еліптичні галактики не старші за спіральні.

Щоб це зрозуміти, вчені й шукають тихі гігантські галактики з великим червоним зсувом. Саме такою є COSMOS-1047519. З точки зору червоного зсуву вона взагалі є чемпіонкою. Цей параметр, який прямо залежить від відстані, складає у неї 4,53, що означає, що ми бачимо її незадовго після того, як вона утворилася.

Швидка еволюція масивних галактик
Науковці використали метод, який поєднує у собі спектроскопію та фотометрію, й отримали спектральний розподіл енергії у галактиці. Вони встановили, що її маса складає приблизно 60 млрд сонячних, що не так уже й мало, зважаючи на те, що вік її не перевищує 180 млн років.

При цьому темп зореутворення у COSMOS-1047519 становить лише 10 сонячних мас на рік. Подальші дослідження показали, що вона є однією з наймолодших гігантських тихих галактик. На самому світанку свого існування вона пережила бурхливий спалах зореутворення, але потім активність у ній повністю згасла протягом 100 млн років.

Причини цього вчені поки що не до кінця розуміють. Проте вони вважають, що це могло статися як через сам спалах зореутворення, який «випалив» увесь газ, так і через активність надмасивної чорної діри, викликаної злиттям галактик, яка могла привести до такого самого ефекту.

Новий політ дасть змогу Ingenuity подолати символічну позначку в 100 хвилин. Саме стільки часу дрон провів у марсіанському небі з моменту свого першого польоту, який відбувся 19 квітня 2021 року. Щодо загальної дистанції, яку подолав Ingenuity, то вона становить трохи більше ніж 13 км.

Нагадаємо, що Ingenuity є технологічним демонстратором. Апарат був розрахований лише на 30 днів роботи, під час яких він мав здійснити лише п’ять польотів. Але як це часто буває з технікою NASA, Ingenuity багаторазово перевиконав свій початковий план. Попри деякі технічні проблеми, загалом дрон перебуває в хорошому стані. Це дає надію на те, що в майбутньому марсіанський вертоліт ще не раз оновить рекорди та запише на свій рахунок нові красиві числа.

Про це розповідають в Національній астрономічній обсерваторії Японії, передають OstanniPodii.com.

Результати дослідження опубліковано в The Astrophysical Journal.

Таємнича темна матерія становить більшу частину матерії у Всесвіті. Вона невидима й дає про себе знати тільки завдяки своєму гравітаційному впливу. Темна матерія ніколи не була виділена в лабораторії, тому для її вивчення дослідники змушені вдаватися до "природних експериментів".

Одним з видів природних експериментів є гравітаційна лінза. Іноді за випадковим збігом обставин два об′єкти, що перебувають на різних відстанях у Всесвіті, під час спостереження із Землі опиняються на одній лінії видимості. У цьому разі просторове викривлення, спричинена матерією, діє як лінза навколо об′єкта переднього плану, викривляючи шлях світла від об′єкта заднього плану й створюючи лінзоване зображення. Однак у природних експериментах важко досягти високої роздільної здатності для виявлення згустків темної матерії, менш масивних, ніж галактики, тому точна природа темної матерії була погано вивчена.

Група японських дослідників використовувала ALMA (Атакамський великий міліметровий/субміліметровий масив) для вивчення системи гравітаційних лінз, відомої як MG J0414+0534 у напрямку сузір′я Тельця. У цій системі об′єкт переднього плану формує не одне, а чотири зображення об′єкта заднього плану, що зумовлено гравітаційною силою масивної галактики, яка діє на світло.



Концептуальна схема системи гравітаційних лінз MG J0414+0534. Темна матерія, асоційована з галактикою, що лінзує, показана блідо-блакитним і білим кольорами. Темна матерія в міжгалактичному просторі показана помаранчевим кольором. Суцільні лінії показують реальні траєкторії радіохвиль, викривлених гравітацією. Пунктирними лініями показані видимі спостережувані положення лінзованих зображень. Credit: NAOJ, K. T. Inoue

За допомогою ефекту вигину та нового методу аналізу даних команді вдалося виявити флуктуації в розподілі темної матерії вздовж лінії візування з більш високою роздільною здатністю, ніж будь-коли раніше, аж до масштабу 30 000 світлових років.

Дослідники відзначають, що нові обмеження, що накладаються спостережуваним розподілом, узгоджуються з моделями для частинок темної матерії, які повільно рухаються, або є "холодними".

У майбутньому команда планує ще більше обмежити природу темної матерії за допомогою додаткових спостережень.